"Курсантський полігон"

Стаття Наталії Хоменко про досвід проведення програми "Освіта проти наркотиків"

 в ЗОШ №1 ,3, 20 м. Чернігова

Кириченко Даша, учениця 8-В класу загальноосвітньої школи № 1 м. Чернігова: "Навіщо нам знати про наркотики? Навіщо слухати всі ті жахи про наркоманів? Адже ми не такі… Адже ми ніколи не будемо вживати наркотики, ніколи не будемо залежні. Адже якщо ми про біду не знаємо, то вона нас обійде стороною. А чи не каже це за нас наш страх, страх того що я не хочу, а мене примусять. Ми не хочемо зараз знати, не хочемо щось робити проти цього. Кажемо собі: потім, потім я буду протистояти цьому, а поки це мене особисто не торкнулося і я не хочу про це чути.

Уроки, які проводять з нами курсанти Юридичного коледжу ДДУ ПВП розповідають нам про те, що наша наївна думка - не вірна, що через незнання про наслідки вживання наркотиків, ми можемо їх спробувати і потім більше ніколи не вийти з жахів залежності. Якщо б не ці уроки від кого б ми дізналися про це? З власного досвіду? З досвіду вже помираючих наркоманів? З Інтернету? Ви скажете ніхто про це не говорить бо наркоситуація в Україні почала покращуватись? Ні, просто інтерес до проблеми в суспільстві знизився, про це лише пишуть. Тому і з'явились люди, які запровадили цю програму в життя, яким не байдужа доля дітей, а значить і доля нашого майбутнього."

Розмірене життя, належна родина: батько має досить престижну роботу архітектора, мати - вчителька. Але раптом несподівана звістка, яка перетворилась в суцільний жах, страшне марево для всієї родини: "Син - наркоман". Тривалий час сім'я боролася, бігала по лікарях, психологах, це допомагало … , але лише до першої ломки. Після двох років перебування в пеклі родина постала перед страшним вибором - гинути разом чи вирішити цю проблему іншим чином. Розмінявши квартиру, вони переселили сина до окремого житла. Страшний фінал цієї історії був наперед відомий батькам. Їх син помер у 20 років, на етапі розквіту та самореалізації.

Нажаль, це не виняткова історія для будь-якого з міст України, і не тільки. Їх тисячі. Тяжко споглядати коли рідні, близькі наркозалежного довгий час використовують будь-які методи, хапаються за будь-який шанс, але кожного разу все закінчується наступною дозою. А все починається з першої спроби. Ми завжди мусимо робити вибір, від якого буде краще нам, нашим рідним, оточуючим. То чи можемо ми звинувачувати батьків, що вони не витримали тиску, не змогли допомагати до кінця своєму рідному, і в то й же час відчуженому сину.

Вживання, зберігання і розповсюдження наркотичних засобів серед неповнолітніх дійшло кризової відмітки. У своїй більшості, це відбувається за їх власним бажанням, що пов'язано з психологічними особливостями: потягом до пізнання всього нового, незвичайного, бажанням скоріше стати дорослим, перейняти звички і способи поведінки старших, виглядати більш "крутими", "ризикованими".

Саме серед підлітків поширене вживання одурманюючих речовин, котрі викликають хворобливу пристрасть - токсикоманію. Вдихання токсичних речовин (клею, аерозолів,) швидко спричиняє руйнування клітин мозку, виникає серцева недостатність.

Багато вчених вважають, що причиною наркотизації є набута установка підлітків, які піддалися вживання легалізованих суспільством наркотиків - тютюну та алкоголю, що логічно продовжується експериментуванням з різноманітними наркотиками. Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній характер і поведінку, у них дуже швидко розвивається залежність.

Актуальність та гострота проблеми наркоманії не пройшла повз увагу Валерія Володимировича Рябухи, який з лютого по червень 2001 року вивчав особливості функціонування програми DARE (Протидія Освіти Зловживанню Наркотиками) та інших програм профілактики злочинності та наркоманії в штатах Массачусетс та Нью-Гемпшир США. Після повернення до Чернігова здійснив десятки виступів перед вчителями, учнями, журналістами. Почав проведення уроків "Освіта проти наркотиків" в середній школі №1 м. Чернігова. На ґрунті цього досвіду, відгуків учнів та вчителів він підготував посібник для проведення антинаркотичної освітньої програми в школах м. Чернігова і не тільки. Початковою метою цієї програми є:

донести до учнів базові знання про негативний вплив наркотиків на людину не лише у фізичному, а і в емоційному, соціальному, економічному аспектах життя;

сформувати готовність учнів до прийняття власних рішень, протистояти маніпуляціям та тиску з боку рівні, дати опір насильству;

навчити альтернативам щодо наркотиків, повноцінному життю без них.

Програми, аналогічні "Освіті проти наркотиків", успішно діють у десятках різних країн. Ось і ми, курсанти Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань намагаємося зменшити кількість неповнолітніх серед наркозалежних. Хоч проводимо уроки як тренери, але зберігаємо атмосферу "рівний рівному". Проводячи заняття, ми, як і учні, самі навчаємося, дізнаємося про щось нове. Здебільшого, звісно, приходиться говорити нам, але ніхто нікого не примушує, не нав'язує свої думки, кожному притаманно самому обирати свій шлях в житті.

Перші наші зустрічі відбувалися на рівні дивного відчуття сором'язливості. Учні бачать нас вперше, та ще й у військовій формі, і обговорюємо таку актуальну проблему як наркотики. Звісно, все починалось зі знайомства, кожен мав змогу розповісти чим займається, які має захоплення, висловити мрії на майбутнє. За тим - обговорювали правила поведінки під час проведення занять, серед яких:

Підніми руку, бо говорити в аудиторії повинна лише одна людина;

Стався з повагою до оточуючих, насмішка може ранити почуття;

Спостерігай і використовуй тихий сигнал;

Розповідаючи історію, не називай прізвища, а кажи "один знайомий";

Відповідай лише на ті запитання, що не бентежать тебе, не примушують почуватися ніяково;

Як виняток, спільно прийняли ще одне правило:

Все, що обговорюється в класі, повинно залишатися в межах класу. Це стосувалось тих ситуацій коли задавались запитання "хто з вас курив, чи хоч коли-небудь пробував курити", або інші подібні запитання відповіді на які учні давали не одразу, а лише після того як запропонувавши свій варіант правила, воно було прийняте.

Кожен, хто бажав, проявляв ініціативу: готували доповіді, розповідали їх нам, і отримували за це заохочувальні призи. До речі, їх нам люб'язно надала недержавна організація "Аратта".

Спілкування мало дуже жвавий темп. Ми щоразу переходили від однієї теми до іншої, обговорювали проблеми наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління.

Другий урок розпочинався з розповідей учнів про те, що вони знають про наркотики. Більш глибоко торкалися класифікації по видам, групам та наслідків вживання наркотичних засобів.

Під час третього уроку, переглянувши 15 хвилинний фільм про долю одного київського юнака, ми на прикладі мали змогу пересвідчитися до чого призводить вживання наркотиків. Учні висловили свої думки з приводу побаченого, звісно ж, не без нашої допомоги , але прийшли єдиної думки про те, що навіть батьки, рідні, гарні друзі рано чи пізно відвертаються від наркозалежної людини. Для цього юнака життя закінчилося у ранньому віці.

На протязі обговорення цієї проблеми наводилися різні приклади спостерігання наркоманів на вулицях, в під'їздах, громадському транспорті, в місцевих аптеках, на подвір'ї загальноосвітніх навчальних закладів.

Кожна людина прагне до нових відчуттів, поринути в інший вимір, що призводить до першої ін'єкції, навіть без замислення про її наслідки. Це й була тема четвертого уроку. Людина вважає, що вона індивід і не має схильності до системи, "то в інших одна спроба призводить до залежності, а я зможу зупинитися в потрібний момент".

Підліткові вигідніше вбачати у вживанні наркотиків позитивні чинники, такі як кайф, забуття про проблеми, новий досвід, бути "за свого" у відповідній тусовці, ніж замислитися над негативними: ймовірність смерті, хвороби, причетність до злочинних дій і відповідне покарання, марнування грошей, зіпсована біографія і майбутнє, конфлікт у сім'ї, наркотична залежність…

Серед головних причин підліткової наркоманії чинне місце посідає вплив оточення, друзів та компанії. Коли товариші починають курити, вживати алкогольні напої або навіть наркотики, дуже важко сказати "ні, я не хочу". В цій ситуації важливо вміти зробити правильний вибір, що і розглядалось на п'ятому уроці. Все починається з однієї дози, з розповідей про враження, про задоволення і людина не встигає проаналізувати зроблене як стає залежною. І на зміну розміреному життю приходить жорстокий системний ритм. Поступово втрачаються суспільні контакти, починаються сварки з рідними, близькими. Вся воля, знання, сила та здібності підпорядковуються добуванню наркотиків, оскільки в разі його відсутності настає фізично і психологічно тяжкий стан - абстиненція.

А, що говорити про хвороби, якими людина захворює внаслідок вживання наркотичних речовин. У випадках коли молоді люди тільки починають вживати наркотики, вони не досить обізнані в таких поняттях як "брудна голка", "брудне введення", "передозування", що і призводить до інфікування ВІЛ, та іншими небезпечними хворобами.

Всі обговорені теми, ситуації та наведені приклади склали суть останнього шостого уроку: "Твоє майбутнє. Свідомий вибір".

Загалом курсанти нашого коледжу провели програму "Освіта проти наркотиків" в семи восьмих класах шкіл № 1, 3, 20 Чернігова. По завершенню програми в кожному класі, обов'язково цікавилися думками і враженнями учнів та вчителів. Відгуки - позитивні, доброзичливі з побажаннями подальших зустрічей та подібної роботи. Звісно ж ефективність програми може підтвердитись лише роками роботи, але я вважаю, що уже зараз можна ставити питання про доцільність проведення уроків "Освіта проти наркотиків" в усіх школах Чернігова і не тільки. Адже важливо дійти до свідомості кожного підлітка і не очікувати що проблема вирішиться сама собою.

Кожен новий світанок дарує нам чудову можливість зробити те, що ми можемо зробити сьогодні.