Вступ 

Зловживання алкоголем, тютюном та іншими наркотиками стало однією з основних проблем, що глибоко вкорінились в суспільство. Всі ми відчуваємо ефект цієї проблеми,

Навіть, якщо вона безпосередньо нас не торкається. Алкоголь та інші наркотики змінюють наші громади і впливають на наше життя, а через наших дітей впливають також на наше майбутнє. Діти та молодь є більш вразливими ніж будь-яка інша соціальна група до проблем, які асоціюються із вживанням наркотиків.

 Багато підходів випробувалось для протидії вказаному виклику. На жаль, більшість з них зазнали невдачі. Розглянемо деякі з основних стратегій, таких як: 

·        контроль пропозиції наркотиків (через білш суворе законодавство, підсилення правоохоронних органів, обмеження на постачання легалізованих наркотичних речовин); 

·        лікування наркотичної залежності; 

·        реалізація програм профілактики.

 В багатьох країнах здійснюються послідовні зусилля щодо контролю пропозиції наркотиків. Впроваджуються суворі антинаркотичні закони, вилучаються великі партії наркотиків, значна кількість наркоторговців притягується до кримінальної відповідальності та відбувають покарання у в’язницях. Ці заходи є важливими та необхідними. Без них проблема наркоманії була б ще гострішою. Разом з тим, вказані заходи не привели до бажаного результату – усунення проблеми вживання наркотиків.  

Більш суворе законодавство не вирішує наркотичної проблеми, бо воно не може контролювати попит на наркотики, а на великому ринку з високим попитом воно навіть не в силі суттєво впливати на ціну наркотиків щоб зробити їх недоступно дорогими.  На таких ринках поставщики та торговці стають настільки чисельними, що ціни залишаються відносно низькими. З 1986 по 1989 рік в США федеральні витрати на заходи з протидії наркотикам зросли більш ніж вдвічі. В той же час, вулична ціна на кокаїн  впала зі 100 до 75 доларів за грам, відповідно до даних Агенції США з протидії наркотикам (DEA – Drug Enforcement Administration). 

В 1984 році в результаті масштабного дослідження наркотиків в США вчені (Polich, Elickson, Reuter, & Kahan, 1984) дійшли висновку, що пропозиція наркотиків не може бути ліквідована, доки попит є високим. Автори вказали, що коли попит на наркотики є великим, то ні пропозиція ні ціна на наркотики не зазнають значних змін. Якщо одних поставщиків прибирають з ринку, інші займають їх місце та заповнюють створений вакуум. Навіть подвоєння правоохоронних зусиль незначно впливає на ціну наркотиків. 

Заходи, які вживались в США з 1919 по 1933 роки щодо  обмеження постачання алкоголю через його заборону виявились недієвими. Сьогодні алкоголь здебільшого є дозволенним для дорослих та забороненим для неповнолітніх. Але ми не в змозі реалізувати навіть цю заборону. Більшість підлітків без великих проблем можуть придбати алкоголь. 

Чи можемо ми зменшити попит? Законодавці та політики все більше розуміють, що успіх залежить саме від цього.

 Лікування є стратегією щодо зменшення попиту серед тих, хто має найбільш серйозні проблеми, пов’язані зі вживанням алкоголю та інших наркотиків. Але до моменту лікування вони вже завдають значної шкоди собі та суспільству. І хоча дослідження демонструють, що практично всі залежні від наркотиків люди при їх бажанні можуть припинити вживання наркотиків, значна їх частина так і не позбуваються проблеми. Біля двох третин пацієнтів після лікування повертаються до вживання наркотиків на протязі одного року (U.S. Surgeon General, 1988). Лікування є необхідним та важливим, але воно відбувається в той період, коли значна шкода вже завдана споживачу наркотиків, його близьким та суспільству.

Яким чином ми можемо зменшити попит на алкоголь та інші наркотики до того часу, коли проблема розвинеться і завдасть значних збитків особі, сім’ї, суспільству? На протязі останніх десятиріч в школах почали використовуватись програми профілактики наркоманії. Ці програми розповідали дітям про небезпеку наркотиків, ставили за мету переконати підлітків в необхідності утриматись від вживання наркотиків. Вчені в результаті проведених досліджень дійшли до ряду висновків:

·        інформація про небезпеку алкоголю та інших наркотиків сама по собі не має значного ефекту;

·        короткотермінові підходи, разові презентації щодо алкоголю та інших наркотиків є неефективними. Учні потребують послідовних та розширених програм профілактики;

·        дієві програми профілактики навчають молодь навикам протидії наркотикам, формують стійкі норми проти цього. Але навіть ефект від цих програм щезає через два-три роки;

·        програми, які проводяться на шкільній базі та мають тривалий ефект, включать або допоміжні сесії або долучають батьків, громаду, медійні засоби у формуванні норм проти вживання наркотиків. 

Ефективні програми профілактики враховують  зазначені висновки та рекомендації досліджень. При цьому вони опираються на наступні принципи:

1.    В центрі уваги має бути зменшення відомих факторів ризику та посилення факторів захисту.

2.    Вплив на фактори ризику у відповідний момент, коли вони проявляють ознаки негативного впливу.

3.     Інтервенція має відбуватись до початку вживання наркотиків.

4.     Вразливі категорії дітей мають бути в центрі уваги.

5.  Реагування одразу на ряд факторів ризику та викликів є стратегією програм.

Основи епідеміології

 Епідеміологія відповідає на питання як багато людей вражені хворобою чи проблемою. 

Поширеність  це чисельність існуючих випадків хвороби чи проблеми.

Частота  це чисельність випадків захворювань чи проблем протягом певного часового періоду. 

Поширеність наркотиків зазвичай визначається шляхом опитування людей стосовно вживання ними наркотиків на протязі останніх 30 днів. Частота, як правило, визначається шляхом опитування чи вживали респонденти наркотики протягом  певного періоду. 

Серед інших питань епідеміологія дає відповідь на питання:

·        Які наркотики є найбільш поширеними?

·        Коли стався інцидент?

Основи етіології

 Етіологія – це наука, яка вивчає причини хвороби чи проблеми. Дослідники, які вивчають етіологію вживання наркотиків прагнуть відповісти на два запитання: 

• Чому молодь експериментує з наркотиками?
• Що допомагає молоді уникати наркотиків?

Ті дослідники, котрі вивчають ці питання, зазвичай, намагаються визначити чинники в молодіжному середовищі, які збільшують ризик або забезпечують захист. Дослідження етіології вживання наркотиків фокусується на факторах ризику та захисту. 

• Фактори ризику – ті, що впливають на зростання вірогідності вживання наркотиків молодою людиною.
• Фактори захисту - ті, що впливають на зменшення вірогідності вживання наркотиків молодою людиною.
• Медіатори – це фактори ризику та захисту, що обираються профілактичною програмою в якості цілі для зміни (корегування, впливу).

Основи теорії 

Теорія – це пояснення. Щоб бути гарною теорією пояснення має ґрунтуватись на доказах.Теорії відповідають на питання „Що робити?”. Розробники програм зазвичай опираються на одну з теорій, втім це не означає, що вони в усьому притримуються однієї теорії. Вони можуть використовувати одразу декілька теорій, як-то:

• Модель віри в здоров’я, автор – Розенсток (Rosenstock);
• Теорія соціального навчання, автор – Бандура (Bandura);
• Теорія обґрунтованої поведінки, автори – Айзен та Фішбеін (Ajzen & Fishbein);
• Теорія проблемної поведінки, автор – Джессор (Jessor);
• Теорія цінностей, автор – Рокич (Rokeach);
• Теорія соціального контролю, автор – Хірсчі (Hirschi).

Теорії відрізняються концептуально, але можуть співпадати по певних позиціях. Важливо щоб обрана теорія відповідала результатам, до яких прагнуть автори.

Типи профілактики

1.      Загальна (універсальна) – спрямована на загальне населення.

2.      Вибіркова (селективна) – спрямована на категорії підвищеного ризику.

3.      Персональна (індикативна) – спрямована на осіб, які перебувають під підвищеним ризиком.

Метод п’яти кроків у плануванні та оцінці програм профілактики: 

1.      Визначення потреб. 

2.      Мобілізація та створення ресурсів.  

3.      Планування.

4.      Реалізація. 

5.      Оцінювання.

Більш детальна інформація - в посібнику "Вибір"