HIV/AIDS - ВІЛ/СНІД

Research - Досліди

"Вибір" очима тренера    

За час проведення освітньої програми “Вибір” мені, як одному з тренерів випала можливість отримати безцінний досвід проведення групової роботи з дітьми, здобути і розвинути нові навики під час спілкування у широкій аудиторії, освоїти і закріпити основи організаторської роботи в колективі. Але особисто для мене значно більше значення мало те, не що я отримав в плані особистого досвіду чи нових вражень від пережитого, а те чи змогли ми передати і донести до свідомості школярів всю суть, основну ідею і мету нашої програми і роботи вцілому.

Основними перевагами програми “Вибір”, що дійсно отримало практичне підтвердження під час проведення навчально-ознайомчих занять, безперечно вважаю великий об’єм інформації, що доноситься дітям. Також одним із плюсів є широке коло питань, які закладені в новому варіанті програми. Розглядаючи позитивні сторони неможливо не відзначити, широкий і різноплановий підхід до організації роботи в групах, проведення ознайомлення з новою інформацією в ході  ігр, конкурсів, змагань, під час яких діти не лише засвоюють важливу інформацію, але й розвивають свої творчі здібності. Неабияке захоплення й цікавість викликає у  школярів демонстрування навчальних фільмів, застосування мультимедіа апаратури. Далеко не головною, але й не маловажливою рисою виспупає заохочення “корисної ініціативи” в дітей подарунками і сувенірами. Фінальним етапом, що носить беззаперечно позитивний характер виступає яскраве завершення програми з врученням сертифікатів учасникам, демонстрування фільму із забов’язаннями. Саме цей момент, на мою думку, в очах дітей робить програму не буденною начиткою лекцій про хороше і погане, а виносить її на більш дорослий і дещо офіційний рівень, робить пам’ятною, незабутньою.

Але незважаючи на ряд плюсів, всеж є певні недоліки, а саме:
1)часова обмеженість не дозволяє інколи більш повно вислухати приклати з різних питань самої аудиторії, доводиться обмежувати палкі дискусії;
2)значна розтянутість в часі зменшує ефективність донесеної інформації;
3)також непогано було б покращити подарунки і заохочувальні призи.
Незважаючи на певні мінуси можна стверджувати, що дана програма має дійсно велике значення, а результати проведеної роботи проявляться пізніше.
 

Курсант  Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України

"Освіта проти наркотиків" очима тренера-

координатора програми     

«Освіта проти наркотиків» - одна з програм, що охоплює найбільш актуальні проблеми нашого сьогодення: наркотики, СНІД та злочинність. Ці проблеми існують у тісному взаємозв’язку одна з одною.

Скільки розповідаючи знайомим, що я є учасником програми, чула: «Та навіщо тобі це потрібно? Все одно це нічого не змінить!». Згодна, втім, я ніколи й не чекала глобальних результатів, адже найбільша винагорода за наші старання – це одна дитяча відповідь «НІ» на запропоновані наркотики, це просто зацікавлені дитячі очі та посмішки.

Автор програми Валерій Рябуха запропонував нам учать у програмі та запалив яскравий вогник у наших очах, що тепер допомагає під час проведення уроків.

Він відібрав команду курсантів Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань, які стали тренерами програми «Освіта проти наркотиків». Попередньо ми пройшли тренінги, де відпрацьовували проведення уроків, обмінювались знаннями у сфері наркотиків і досвідом взагалі, спілкувались з попередніми тренерами даної програми.

Перед першим уроком на обличчях курсантів читалось збентеження та хвилювання. Після уроку – сяяли посмішки, а про страх та хвилювання не було й мови. Було бажання залишитись довше та приходити знову. Все це зрозуміло, бо спочатку їм потрібно було затоваришувати із школярами, стати для них не вчителями чи наставниками, а друзями або ж старшим братом чи сестрою.

Це і є головною ідеєю програми «Освіта проти наркотиків» - не повчати, нав’язуючи власну точку зору, а ділитись, спілкуватись, підводити школярів до самостійного усвідомлення проблеми наркотиків та інших тісно пов’язаних з нею проблем.

В 2006-2007 навчальному році за плечима курсантів – тренерів проведення програми в двох школах Чернігова (школа – колегіум №11 та школа №19) і найприємніше те, що в обох школах мета була досягнута. Крім того, курсанти дуже подружились із школярами, обмінювались номерами телефонів, зустрічались поза рамками програми. Для учнів школи №19 навіть була організована екскурсія до юридичного коледжу.

Дві школи – для початку непогано, але в Чернігові понад 30 шкіл в яких навчаються тисячі дітей. Зупинятись немає причин, є лише щире бажання йти вперед, намагаючись донести до учнів всю глибину та складність цієї проблеми, викликавши самостійне її усвідомлення. Звісно, ніхто не гарантує, що через кілька років вони будуть думати так само, але варто бачити їх обличчя під час перегляду документальних сюжетів, обговорення ситуацій та участі в іграх програми.

Мені здається, що такі програми – вкрай необхідні нашим школам, бо якщо всі мовчатимуть, однозначно ніщо не зміниться на краще. А про існування в школах проблеми наркотиків знаємо ми всі і байдужими залишатись не повинні, бо колись це може зачепити і кожного з нас!

Експерт програми "Освіта проти наркотиків"

Ми стали немов рідні     

А счастье что? Который век

Себя терзает человек,

А вот ответа не находит,

Хоть рядом с ним вся жизнь проходит…

         Наркотики. Страшне слово, яке на жаль, звучить у суспільстві дуже часто. Сучасну молодь вже не лякають слова «наркоманія», «ломка»…Зараз учні молодших класів знають про кайф від наркотиків, але не знають про наслідки. Це дійсно наводить жах.

Дізнавшись про програму «Освіта проти наркотиків», я вирішила спробувати себе у ролі тренера і, крім того, дізнавшись, що знає сучасна молодь про наркотики, ставлення школярів до наркотиків і наркоманії. Але перед тим, як ми пішли до школи, всі учасники пройшли певну підготовку і відбір. Підготовка проходила дуже цікаво, тому, зазвичай, продовжувалась більше запланованого. Адже коли цікаво, час лине непомітно.

Підготовка завершилась і всіх тренерів поділили на команди по двоє: хлопець і дівчина. Перед своїм першим уроком кожен з тренерів нервував. Хтось це показував, хтось ні. Всім відома істина: як поставиш себе, так до тебе і ставитимуться, - завжди спрацьовує. Тому перед нами стояло завдання не тільки просто навчити, що наркотики – це погано, а й представити себе перед дітьми в амплуа їх друзів, які прийшли з ними подружитися, поспілкуватися, вислухати, обмінятись досвідом, дати пораду. «Освіта проти наркотиків» - навчальна гра, яка, зацікавивши дитину, допомагає зрозуміти всю правду про наркотики.

І ось він – перший урок у школі. Тренерів попереджали про труднощі, про «жартики», тому з кожним кроком до школи нервування посилювалось. На щастя, не такий страшний чорт як його малюють. Нашій команді випав клас, діти у якому дуже активні. Правда, важкувато було проводити перший урок, бо дітей багато, імена різні – запам’ятовувати важко.

У кожному класі, як відомо, є 2-3 учні, які потребують підвищеної уваги. Вони намагаються заважати, звертати на себе увагу класу. Таких «учнів» треба якнайшвидше залучати до активної роботи.

Вже під кінець першого уроку хвилювання змінилось на впевненість і цікавість. «Найяскравіші» учні запам’ятались одразу.

Наступного уроку ми чекали з нетерпінням. Виявилось, що діти – також. Кожен наступний урок був все цікавішим. Це ніби затягує. Дуже цікаво, коли діти діляться своїми мріями, враженнями і знаннями. Чесно кажучи, діти більше «розкриваються», більше розповідають, коли дорослі відсутні. Якщо тренери правильно себе поставили, то діти їм «розкриються» і будуть щирими. Крім того, до кожної дитини потрібно підібрати свій «ключик», щоб побачити їх справжнє «я».

Після кожного уроку піднімається настрій, з’являється бажання поспілкуватись ще раз. Адже діти такі веселі і життєрадісні «живчики», яким все цікаво, і вони ніби заражають цією цікавістю. Особливо їм сподобалось дивитись документальні фільми про життя наркоманів, обговорювати побачене, грати в ігри. Правду сказати, є такі цікаві ігри, що тренери грають між собою.

Завдяки програмі «Освіта проти наркотиків» тренери отримали позитивний досвід роботи з дітьми. Психологи вважають, що з дорослою людиною набагато легше найти спільну мову, ніж з дитиною. Тому, на мою думку, такий досвід буде для будь-кого корисний. До того ж це позитивні емоції, своєрідні розваги.

Наші уроки, зазвичай, затягувались набагато довше ніж ми планували. Нам було цікаво з дітьми, а дітям з нами. Лише за декілька тижнів спілкування зі школярами ми стали немов рідні. Вразило те, що після завершення програми «Освіта проти наркотиків» наші «підопічні» не хотіли з нами розставатись і просили щоб ми продовжували приходити до них.

Власне мені «Освіта проти наркотиків» дуже сподобалась. Це весело, цікаво і корисно для мене і школярів.

Катерина Рубанова

Співробітник Управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області

Хорошими делами прославиться можно!

Мы не  раз публиковали новости о программе «Образование против наркотиков», а сейчас хотелось бы подробнее остановиться на рассказе о тех людях, которые помогают предварять ее в жизнь. Итак, представляем Аню Герасименко…

      Аня родилась в 1985 году. Все это время прожила в Чернигове. Еще в детстве она отличалась добротой, а также «умом и сообразительностью». Приводила домой бездомных собак и кошек, за что регулярно выслушивала  нравоучения  от родителей. С детства была очень коммуникабельным человеком. Могла найти общий язык с людьми разного возраста, и различных интересов. «Помню как в 6 лет, я поехала в Москву погостить у  дяди, а там во дворе ну совершенно не было детей моего возраста. Так я нашла себе компанию из бабушек, которые регулярно собирались посплетничать на лавочке у подъезда. Но я внесла некое разнообразие в их досуг. Когда я с ними раззнакомилась и немного осмелела, то стала рассказывать им анекдоты и петь украинские песни, от которых они были в восторге!»

Училась Аня в специализированной физико-математической школе №12, которую закончила с золотой медалью. Не смотря на то, что девочка была отличницей, ее трудно было назвать «ботаником», который то и делает, что «зазубривает» книжный материал. «Я всегда была заводилой в классе, придумывала игры, розыгрыши, была ведущей на школьных концертах. Добрый юмор, простота и искренность всегда помогали мне завоевать расположение, как одноклассников, так и учителей». И действительно, девочка часто была «душой компании», не завоевывая себе при этом фальшивый авторитет курением, употреблением спиртного или «травы».  «Всегда вела здоровый образ жизни… Если кто-то пытался меня приучить к плохому, то все попытки оставались неудачными. А в некоторых случаях, я так влияла на этого человека, что он сам от плохого отучался!».

Хоть и училась Аня в физико-математической школе, но всегда чувствовала тягу к гуманитарным наукам: принимала участие в городских олимпиадах по литературе, писала стихи, увлекалась исторической литературой. Поэтому после школьных выпускных экзаменов она твердо решила поступать на исторический факультет ЧДПУ на специальность «История и социальная педагогика».

Учеба в ВУЗе давалась Ане легко, за 2 года обучения так и не удалось получить ни одной оценки, кроме как «отлично». Вот только не хватало чувства самореализации, ощущения того, что ты занимаешься поистине полезной деятельностью. «Я давно хотела поучаствовать в какой-нибудь социальной программе, которая призвана приносить пользу обществу, но не знала с чего начать, куда обращаться… Все началось с того, что как-то на летних каникулах я случайно оказалась дома, когда раздался телефонный звонок... Это звонила моя куратор – Оксана Георгиевна – сообщить, что у меня есть возможность поехать в санаторий Остреч на ознакомительный семинар по  участию в программе «Образование против наркотиков». Конечно же я согласилась!»

С тех пор Аня стала активным участником программы по профилактике наркомании, которая проводится с учениками восьмых классов общеобразовательных школ города Чернигова. Сначала она проводила уроки с детьми в качестве волонтера, а потом стала уже принимать участие в подготовке новых студентов-волонтеров к участию в программе. «Проблема наркомании давно уже стала актуальной для нашего города, достаточно хотя бы ознакомиться со статистикой. Не секрет, что вылечится от наркозависимости почти невозможно… По-моему, наиболее эффективным средством в борьбе с наркоманией остается ее профилактика.  То, чем мы занимаемся, а именно предупреждением 13-14-летних подростков об опасности, которую несут наркотики,  несомненно,  имеет огромное значение для нашего общества. К сожалению, когда я была подростком, таких программ еще не проводилось в школах… Возможно, это и стало причиной того, что некоторые мои ровесники пошли по ошибочному пути…».

    Сейчас Аня заканчивает пятый курс ЧДПУ, в ее зачетке по-прежнему одни пятерки. Дабы обеспечить себе перспективное трудоустройство, еще год назад она поступила на заочное отделение факультета международных отношений на специальность «Менеджмент внешнеэкономической деятельности» МАУП в Киеве, и теперь умудряется учиться в двух ВУЗах одновременно. Общественную деятельность бросать не хочет, а наоборот, стремится к тому, чтобы как можно больше сделать полезного. На вопрос, зачем ей это все надо, она перефразирует знаменитую старуху Шапокляк:

«Хорошими делами прославиться можно и нужно!»

Дистанцию длиною в жизнь пройти

Галопом можно, или с промедленьем,

Планируя, что ждет нас впереди,

Иль медленно, плывя лишь по теченью.

Стремится кто-то сеять в мире свет,

Вершить хорошие дела без сожаленья,

Чтоб добрый о себе оставить  след,

Который будут помнить поколенья.

Иной живет лишь в мыслях  о себе,

Смеясь над бескорыстными делами

И в жизни многогранной, как во тьме,

Блуждает он с закрытыми глазами.

Давайте же зажжем огонь в сердцах,

Чтоб мир согреть от благородства пламя!

Пусть безразличие потерпит крах,

А мы прославимся хорошими делами!!!

     Аня Герасименко

Заступник міського голови м. Чернігова, експерт програми "Освіта проти наркотиків"